Клейзун Оксана "Шевченкова доля"

Клейзун Оксана

Шевченкова доля

Дехто каже, що споконвіків

Оминає щастя-доля кріпаків.

Але знайте, що це все не так.

Має долю і простий бідняк.

Народилась в кріпаків дитина,

Та недобра  випала їй днина,

Бо не раз страждав Тарас від пана,

Та була йому чарівна сила дана.

Те, що добрі люди говорили,

Що пани у ті часи творили,

Що у кобзарів він перейняв,-

Все у власних віршах передав.

Хто б подумав, що просту дитину

Знатимуть, як видатну людину,

Що його вірші в піснях поллються

І у кожнім серці озовуться.

Що ні муштра, ані заборони

Не дадуть його душі схолонуть.

Не уб’ють в нім потягу до слова.

Мужнього, палкого, вогняного.

Захалявні книжечки з-за гратів

Стануть громом для служак царату.

Збудять, врешті, воленьку приспану-

І не буде вже спокою пану.

Стрепенеться ненька Україна

Від вогнених слів Тараса-сина

І здолає вікову неволю,

Щоб ростити хліб на власнім полі,

Щоб сплітать в єднанні дружнім руки

І привести весь народ до злуки,

Де немає сліз гірких вдовинних,

Де і мова і душа-єдині.

Так кріпацький сирота-хлопчина

Став всієї України сином

І приніс їй визнання і славу

Гордої козацької держави.